Соціалізація особистості

Соціалізація – це процес розвитку в людині її соціальної природи. Соціалізація – це процес засвоєння індивідом протягом життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить та їх відтворення. Завдяки процесам соціалізації формується й розвивається особистість.

На думку багатьох соціологів, здатність до соціалізації знаходиться в самій людині, при цьому сама соціалізація розуміється як засвоєння накопиченого в суспільстві досвіду. У процесі соціалізації індивід засвоює норми, цінності, знання, уміння. У результаті соціалізації людина здобуває якості, які дозволяють їй діяти в певних умовах місця й часу. Соціалізація є активним двостороннім процесом, тобто людина не просто пасивно здобуває певні риси, але й впливає на навколишнє середовище.

Соціалізація охоплює як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на особистість.

Функції соціалізації:

· Для особистості соціалізація забезпечує пристосування до життя в соціумі.

· Для суспільства соціалізація здійснює процес самооновлення, включення в його структуру нових поколінь, спадкоємність культурних традицій.

Прорахунки в соціалізації ведуть до порушення соціального порядку, росту соціальних відхилень.

На сьогоднішній день як у західній, так й у вітчизняній соціології прийнято виділяти два основних етапи соціалізації: первиннуйвторинну.

Первинна соціалізація – це засвоєння дитиною базового набору ролей, формування соціальних установок, засвоєння основних духовних цінностей, норм поводження для нормального функціонування в суспільстві, тобто на стадії первинної соціалізації ми вчимося користуватися столовими приладами, їздити в суспільному транспорті, вітатися, відзначати свята, поважати старших, поводитися з ровесниками та ін.

Вторинна соціалізація – це засвоєння додаткових соціальних ролей у процесі життя. Як правило, на етапі вторинної соціалізації відбувається засвоєння професійних ролей, ролі дружини або чоловіка, ролі виборця або політичного діяча та ін.

На кожному з етапів соціалізація здійснюється за такою структурою:

1. Адаптація – пристосування до нового або до умов, що змінилися. Людина наслідує правила, дотримання яких вимагає від неї суспільство, хоча внутрішньо може не розуміти їхнього змісту або бути не згодна з ними. Ми підлаштовуємося під розклад уроків, режим роботи, стандарти поведінки...

2. Інтеріорізація – засвоєння цінностей, норм, знань нового оточення, включення їх у свій внутрішній світ. Правило, проходячи через самосвідомість, входить у структуру «Я» і стає регулятором поведінки в силу внутрішньої переконаності в справедливості такого порядку речей. У кожного з нас є набір норм, які вкоренилися, закріпилися у свідомості. Більшість із нас свідомо, по внутрішньому переконанню в необхідності такого поводження не ходить оголеним громадськими місцями, не б’ється, не краде, миє руки перед їжею, чистить зуби.



3. Екстеріорізація – реалізація засвоєних норм, цінностей, зразків поводження. Екстеріорізація може доповнюватися соціальною активністю, тобто продукування нових норм і цінностей.

Основними агентами соціалізації (тими, хто сприяє соціалізації людини) є родина, групи ровесників, інститут освіти (насамперед дитячий садок і школа), засоби масової комунікації (телебачення, книги, інтернет), релігійні інститути (церква). На етапі вторинної соціалізації до них підключаються різні організації й установи (трудові колективи, політичні партії, суспільні об’єднання).

Соціалізація відбувається протягом всього життя, приносячи специфічні дивіденди.

· Вона виступає як певний соціальний капітал, дозволяє людині користуватися певною свободою, вибирати альтернативні лінії поведінки, тому що люди, які її мають, високо цінуються.

· Соціалізація розширює границі активного життя, що сприяє соціальному довголіттю.

Таким чином, особистість – це стійкий комплекс соціальних якостей, властивостей, що здобувають під впливом відповідної культури суспільства й конкретних соціальних груп, до яких належить людина. Особистістю не народжуються, особистістю стають. Соціалізація – це процес засвоєння та відтворення індивідом протягом життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить. В межах соціології розглядається соціальна структура особистості, яка складається з потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, мотивів, засвоєних норм поведінки, статусів та відповідних рольових знань і умінь. Входження людини в суспільство здійснюється за допомогою соціальних статусів і соціальних ролей. Соціальний статус людини – її позиція, місце в соціальній системі, пов’язане з приналежністю до певної соціальної групи. В першу чергу він характеризується певними правами й обов’язками. Статуси поділяють за способом одержання, за формою закріплення, за важливістю для визначення місця людини в суспільстві. Займаючи конкретний статус, людина виконує відповідну соціальну роль – очікувану типову поведінку, пов’язану з соціальним статусом. Ситуація, пов’язана з необхідністю задовольняти суперечливі вимоги однієї, двох або більше ролей, називається рольовим конфліктом. Переважна більшість конфліктів в суспільстві – це рольові конфлікти.


5024350860753616.html
5024390569826093.html
    PR.RU™